Анатомія і фізіологія хребта

Хребет людини — це дуже непростий механізм, правильна робота якого впливає на функціонування всіх інших систем організму. Хребет (від лат. «Columna vertebralis», синонім — хребетний стовп) складається з 32 - 34 хребців

• 7 шийних
• 12 грудних
• 5 поперекових,
• 5 крижових, з'єднаних в крижі,
• 3-4 куприкових.

Між хребцями розташовані 23 міжхребцевих диски. Хребці між собою з'єднуються за допомогою суглобів, зв'язково-м'язового апарату і міжхребцевих дисків. Ця система дозволяє утримувати хребет у вертикальному положенні й забезпечує свободу руху. Міжхребетні диски є природними амортизаторами. А фізіологічні вигини створюють додаткову пружність і пом'якшують навантаження на хребетний стовп. Двоє перших шийних хребців — атлант і аксис — мають унікальну будову, що дозволяє нам крутити головою і дивитися по сторонах. 7 шийних хребців утворюють шийний лордоз, до 12 грудних кріпляться ребра. Цей відділ має захисну функцію та оберігає життєво важливі органи. Тому він є малорухомий, майже не гнеться. Нижче хребці поступово товстішають, бо на них накладається вага тіла та утримання його у вертикальному положенні. Поперековий відділ природно гнучкий. У крижах і куприку хребці між собою зростаються і у звичайних людей, як правило, не рухаються один відносно одного. Інша річ — йоги, які за допомогою практики асан досягають деякої рухливості навіть у цьому відділі хребта.

Тепер про будову окремих хребців
 Хребет складається з окремих хребців, прошарованих дисками. Хребець складається з тіла, двох ніжок дуги, остистого і двох поперечних відростків. Між дугою і тілом знаходяться отвори, з них формується хребетний канал, у якому зазвичай розташований спинний мозок. Між тілами двох суміжних хребців міститься міжхребцевий диск, що складається з фіброзного кільця і пульпозного ядра і виконує 3 функції: амортизація (зовнішніх навантажень), утримання (хребців, які поряд), рухливість (хребців, які поряд, один відносно одного). Пульпозне ядро утримується в дуже міцному багатошаровому фіброзному кільці. 

Фото : Будова хребців

Фото: Грижа міжхребцевого диску

* При захворюванні остеохондрозом фіброзне кільце втрачає міцність і еластичність. При значному підвищенні внутрішньодискового тиску (зовнішні навантаження — вага, удари) фіброзне кільце може розірватися і ядро може частково вийти за межі диску. Так формується грижа диску. З'являється (точковий) біль і навіть неврологічні порушення. Є кілька видів міжхребцевих гриж. Але ми сьогодні уникнемо цих подробиць.

Хребет є вмістилищем спинного мозку — основного каналу, через який відбувається енергоінформаційний обмін між центральною нервовою системою і вегетативною нервовою системою. Іншими словами, це — канал зв'язку мозку з усіма іншими внутрішніми органами і тканинами. Спинний мозок починається від головного і закінчується на рівні 1-2 поперекових хребців, а далі проходять спинномозкові корінці — так званий "кінський хвіст". Від спинного мозку відходить 31 пара нервових корінців. У людини, як і в інших хребетних, зберігається сегментарна іннервація тіла. Це означає, що кожен сегмент спинного мозку іннервує певну область організму.
Через периферійні нерви нервові імпульси надходять від спинного мозку до всіх органів нашого тіла для регуляції їх функцій. Інформація від органів і тканин надходить у центральну нервову систему по чутливих нервових волокнах.